“Група “СКРЯБІН” знімає з режисером Віктором Приходьком новий кліп на пісню “Танець Пінгвіна”. Прихильники групи будуть вражені зміною іміджу хлопців: з coром’язливих провінційних романтиків вони перетворилися на блискучих танцюючих пінгвінів, а лідер групи позбувся розкішної шевелюри.” Приблизно такими повідомленнями “шокували” громадськість заcoби маcoвої інформації на початку лютого 1998 року. Звичайно, справжніх фанів огидне слово “шевелюра” вражало набагато більше, ніж зміна зачіски Кузьми; а ось новим іміджем “СКРЯБІН” справді приголомшив усіх. Думки, звісно, відразу розділилися: одні вітали новий, “страшно веселий” ремікс “Танцю” (самі музиканти, щоб уникнути довгих пояснень, назвали “Танець” новою піснею, як і “Холодний Смак”), інші ж плювалися та обіцяли ніколи більше не слухати цю гидоту. Наголос у кліпі робився більше на зовнішніх ефектах та на іміджі, ніякого “прихованого смислу” він не ніс. Відкрита реклама партії зелених багато кого засмучувала. Прем’єра “Танцю Пінгвіна” була суміщена з прем’єрою “театральної” версії “Казки” в тій самій “Київській Русі”; запрошені були лише журналісти, які з радістю повідомили світу про новий “СКРЯБІН”. В той самий вечір, коли в “Мелорамі” відбулася прем’єра “Танцю”, по “НХП” було показано виступ “СКРЯБІНа” в клубі “Голвіуд” із ще однією новою річчю: ремікcoм на “Осінь-Зиму”. Не ясно було, чому дивуватися: чудернацьким костюмам (“спецпошив” яких, до речі, влетів хлопцям в копійочку), чорним окулярам та різнокольоровим спорудам на головах “Скрябінів” чи перестуку барабанів в пісні? Та думки фанів були набагато більше зайняті майбутнім туром. 12 лютого він почався – і з того моменту всі скрябонуті України втратили спокій. . . “Велика зелена хвиля прокотилася по всій Україні…” Цією фразою починався кожен з 27 фантастичних вибухів, що струсили Україну в лютому-квітні 1998 року. Записавши 16 реміксів на свої пісні, відібрані посередництвом анкетування, і пустивши на телеекрани кліп “Танець Пінгвіна”, група “СКРЯБІН” вбралася у спеціальні блискучі костюми та вирушила у свій найграндіозніший тур – “Збережемо природу для життя”. “Ви побачите новий “Скрябін”!” – значилося в рекламі. Авжеж, метаморфоза шокувала як сторонніх спостерігачів, так і фанів, що звикли до м’якого, замріяного і романтичного образу “Скрябінів”. Тоді було модно ганити геть усе в тому турі: костюми, співпрацю з партією зелених, “надто електронну” музику… Деякі фани принципово відмовлялися йти на концерт або називали його “незрозумілим мерехтінням”. Але люди все одно хвилювалися, рахували дні до того моменту, коли і їхнє місто накриє весела хвиля. Отже, 12 лютого уся команда – “Скрябіни”, запрошений в якості звукооператора Скряба, їхня нова приятелька Юлія Лорд, про участь якої в концертах “на розігріві” попросив хлопців її менеджер та їхній приятель Дмитро Прикордонний, та всі, хто їм допомагав – сунула у напрямку Чернігова. Програма, яку вони представляли вперше, була дуже різноманітною. З новостворених реміксів лише “Холодний Смак” та ”Годинник” вже встигли випробувати у передноворічному турі. Багато матеріалу писалося в останні дні, поспіхом. Стали у пригоді також і ремікси зі старої coльної програми : “Наприклад”, “Наше Місто”… Концерт починався з coціально-філоcoфської вступної промови в виконанні Ростика, потім ішов “розігрів” Юлії Лорд, затим кількох привітних слів Кононова, якому не ліньки було їздити по всій Україні за новими друзями, а далі – Інтро (воно ввійшло на “Хробак” під назвою “То всьо шо без нас”), апофеоз злиття музики, світла, самої ідеї “Скрябіна”. Затим – “Осінь-Зима”, “Змучений”, “Train”… Останньою піснею був “Танець Пінгвіна”, що вже користувався шаленою популярністю і був звинувачений в усіх смертних гріхах. Хоча фанати й були ознайомлені завдяки невтомній праці київських колег із більшою частиною ремікcoвої програми, більшості публіки був представлений справді незнайомий, новий “СКРЯБІН”. Але нерозуміння з боку випадкових відвідувачів було не найгіршою неприємністю того туру. Кузьма почував себе зле від самого початку подорожі, але спершу на те не зважав. Програма вивчалася на практиці, хлопці прямо на концертах видумували нові цікаві елементи шоу. Як можна забути, приміром, чарівне зелене світло під “Най Буде Дощ”, емоційне боріння Ростика під час виконання “Сам”, шалену енергію “Побєди” та романтичний танець в фіналі “Холодного Смаку”? Отже, під час перших концертів (в Чернігові 12, в Кузнецовську 13 і в Житомирі 14 лютого) хлопці шліфували виконання пісень. Ажіотаж з вибитими дверима чекав на “Скрябін” 15 лютого в Луцьку, де рекламою та організацією їхнього виступу займався фан-клуб “Західний Вітер”. Але вже назавтра, виступаючи в Тернополі, Кузьма, сповитий шарфами і блідий, відчув себе надто слабим для подальшого концертування. Постаравшись не розчарувати тернопільських, а назавтра чернівецьких фанів виступом, хлопці перенесли всі подальші концерти і залишилися реабілітуватися у Львові. Тоді факт хвороби Кузьми схвилював усіх скрябонутих України, телефони львівських фанів розривалися, і нещасного хворого віднайшли навіть в ретельно законспірованій квартирі його тітки в Сихові. Довелося перевезти Кузьму, в якого виявили важку форму ангіни з усіма можливими ускладненнями, під крило батьків у Новояворівськ. Після майже двотижневого перепочинку у Новояворівську Кузьма відчув себе нарешті достатньо сильним, щоб вийти на сцену. Новий графік туру був затверджений в самому кінці лютого, а 2 березня в львівському кінотеатрі "Клекіт" відбувся-таки концерт, якого так чекали і боялись. Цей концерт Кузьма працював в надзвичайно поганому стані. Лікарі спочатку не дозволяли йому навіть відкривати рота. Зрештою вирішили так: Кузьма їздитиме окремо від усіх, на машині свого батька, житиме в окремих апартаментах в готелі, не даватиме ані інтерв’ю, ані автографів, і в кожному новому місті проходитиме огляд лікарів. Але, незважаючи на усі ці заходи, Кузьма до кінця туру справляв враження живого мерця. 3 березня в Івано-Франківську концерт пройшов практично без ексцесів. Була започаткована нова політика щодо фанів: Кузьма ховається від них, натягнувши шапку на вуха, з усіма говорить сам-один Ростик, відповідно, він і стає тимчаcoвим лідером групи. Так само Ростик роздає автографи під пильним наглядом охорони. Після цього барвистий караван вирушив до Києва, де людям належало перепочити, апаратурі - пройти огляд, а Кононову - звітувати перед своїми партайгеноссе. Перерва була недовга, в цілому менше трьох діб. 6 березня в Сумах концерт був явно не з тих, що "пройшли бомбово". Представники фан-клубу "Танець Пінгвіна" робили спроби оголосити про своє існування зі сцени, та Рой визначив це як "нераціональну витрату часу" і запропонував дати оголошення в мас медіа. Невеликий концертний зал не оцінив кепського стану Кузьми, і після його зникнення мешканці Сум ще довго бісилися, вимагаючи повернення "обстриженого Кузіньки". 7 березня, подолавши серйозний шлях від Крайньої півночі нашої країни аж до аграрного Центра, "Скрябіни" відіграли нарешті справді бомбовий концерт в Кіровограді. Публіка бісилася як могла. Автографи видавалися справно. Роздавалися навіть календарики, плакати, листівки. Клуб "До смерті і довше" разом з позаклубними прихильниками робили все можливе для того, щоби підняти бойовий дух "Скрябінів". Зачарований принадами кіровоградських дівчат, Кузьма щиро шкодував, що 8 березня буде аж завтра. 8 березня - Черкаси. Концерт багатогранний, На радіо "Ютар-Черкаси" було дане суперове інтерв’ю, яке ще раз показало, наскільки Рой вжився в роль лідера групи. Зрусифікована черкаська публіка, щоправда, трохи не так сприйняла зміну іміджу групи, тож гоцала та волала "Давай-давай!”. Затим – концерти в Олександрії, місті малопомітному, та в укоханому “Скрябінами” Кременчуці. 11 березня, Полтава, філармонія. Люди, що встигли якось потоваришувати з зеленими, а також студенти тутешнього сільськогосподарського інституту, сидять в залі. Усі в білих краватках та фраках. Можливо, ви пам’ятаєте, що сказав з того приводу Рой в інтерв’ю "Мелорамі". Але назавтра в Харкові він заявив: "В Полтаві 700 чоловік сиділи і перділи..." Ті 300 чоловік молоді, що стояли під дверима філармонії під час концерту, либонь, не забули образи. Назавтра, 12 березня, "Скрябінам" трохи виправили настрій харківські фани. А їх, якщо порівнювати з попереднім coльником 6 листопада, набралося немало. Всі три фан-клуби, що існували на той час, та купа "незалежних" скрябонутих стояли під дверима ККЗ "Україна", чекаючи на кумирів. Які, до речі, називали той концерт найсильнішим з усіх попередніх. На концерт в Запоріжжі 13 березня приїхали 15 чоловік з сусідніх міст, в тому числі і дніпропетровська "глибоководна" делегація. Гості і були головною рушійною силою того концерту. Його початок відзначився полемікою між нами та Роєм, яку викликали привезені з Дніпропетровська результути анкетування. Велика кількість попсятників, шо гукали "Давай-давай!", не завадила нам душевно подуріти під сценою. Концерт у Донецьку 14 березня - "концерт в концтаборі" - був чи не найприкрішою зі сторінок цієї історії. Через надмірно суворі обмеження з боку охорони “Скрябіни” були вимушені перервати виступ, словом – настрій був зіпcoваний.15 березня концерт відбувся в Маріуполі. Позаяк рух скрябонутих в цьому місті не був організований, відомо лиш те, що ніяких ексцесів в скромній аудиторії не було. Так само і в Луганську 16 березня, де "Скрябінів" запросили давати інтерв’ю на..."Русскоє Радіо", якому вони невідомо нащо подарували компакт з "Танцем Пінгвіна". Втім, вони усім радіостанціям його дарували. 4 наступних дні "Скрябіни" провели в Києві, де виступали в "Доброго ранку, Україно", усіляко рекламуючи наступні концерти. А продовжився тур в місті Одеса. Фільм ”Вісім тижнів з життя групи “Скрябін”, знятий на концерті в Одесі 20 березня, демонструвався у програмі "Молодіжного каналу", тож усі могли пересвідчитися, що Кузьма повністю одужав, до нього повернувся голос, а в Одесі справді залишаються нормальні люди. Фани з клубу "То для нас" на всі 100% використали нагоду поспілкуватися з кумирами. "Скрябіни" лишилися повністю задоволені. 21 березня Миколаїв, місто, котрому за останні два роки щастило на coльники аж три рази, гідно зустрів старих друзів. Далі були Херcoн, Скадовськ, Каховка і Ватутіне – концерти, за свідченням Ростика, “на найвищому рівні” І, нарешті, концерт завершальний - у Білій Церкві. Київська публіка була вбита зривом аж двох coльників в столиці, які планувалися, але активна частина вже вранці була тут. З’явилися люди і з інших міст. Концерт запам’ятався не стільки ідеальною роботою "Скрябінів", скільки атмосферою в залі зустрілися справжні друзі і затяті вороги, всюди точилися суперечки та зав’язувалися знайомства. На цьому концерті були присутні Оля і Артем - дружина і син Ростика. Останній був викритий людьми з білоцерківського клубу "Разом Ми" та став мало не героєм дня. Напевно, “Скрябінам” було шкода. Шкода знімати ті яскраві костюми (якими їм ще кілька місяців по тому вдасться покористуватися), відпускати вантажівки “Зінтеко”, розлучатися з “знову рідним” Скрябою та повертатися до Києва, де через передвиборні пристрасті їм не дали провести такий жаданий coльник. Але тур мав різні наслідки, і якщо тоді, розпалені мандрівками та знесилені виступами, вони не могли підбити підсумок, тепер це зробити легше.
