У перші два тижні січня, продовживши контракт із студією “Нова” ще на один рік, “СКРЯБІН” пережив дуже серйозні, можна навіть сказати – карколомні перетворення. По-перше, з Москви, наївшися кривих шампіньйонів, назавжди повернувся Ростик. Поселившися на одній квартирі з Шурою, він був готовий брати участь у виступах (можливо, навіть живих!) і збирався невдовзі перевезти з Москви свою дружину Олю, вінчатися з якою побожний Ростик їздив аж до Новояворівського, та сина Артема, якому невдовзі треба було йти до 1 класу. По-друге, групі довелося через численні конфлікти та розбіжності у розумінні функцій менеджера розлучитися з Тері. Звичайно, він залишився великим другом групи і був запрошений надалі продюсувати “Молотов-20”, але тепер основною роботою Тері стала “ТАБУЛА РАСА”. У роль менеджера поступово вживався Ростик. Хоча 3 січня “Прикрий Світ” урочисто вилетів з хіт-параду “Території “А””, ніщо не могло зіпсувати чудового настрою “Скрябінів”, які при кожній нагоді розповідали з екранів про новий альбом. 13 січня “Парад хіт-парадів” у Києві зафіксував за піснею “Train” 6-те місце, а за “Мудрий, бо німий” – 17-те. Нарешті, 17 січня з’явилися довгоочікувані касети з оригінальним оформленням та якісними вкладками, на яких, окрім мінімальної інформації, були розміщені фотографії зі спеціально проведеної фотосесії. На цей раз “СКРЯБІНи” не збиралися так неекономно використовувати час, відведений для розкрутки альбому. Визначивши основні хіти – “Годинник”, “Нікому то не треба”, “Прикрий Світ” – вони почали “світитися” в різних програмах, на збірних концертах. Невдовзі пісня “Годинник” стала суперпопулярною, як і прогнозувалося. Слово “СКРЯБІН” тільки й звучало в ефірі всіх музичних програм. Але цього було замало! Бо Кузьма, Шура і Ростик намірювались здійснити набагато серйозніший задум: розпочати coльне концертування з живим звуком! Як ми всі пам’ятаємо, в Україні співати наживо було не прийнято. Ані відповідної апаратури, ані умов, ані вміння ні в кого з артистів на то не було. До того ж глядач не розбирав, живе то виконання чи неживе, йому й неважливо було – якщо зважати на тогочасну мізерну популярність більшості з українських музикантів. Але “СКРЯБІН” неодмінно мав бути живий. Курс на живий звук проголосив Кузьма в своєму історичному інтерв’ю після легендарного концерту “НХП” 11 березня (“Нікому то не треба” з того концерту трималося в “НХП” більше року), яке було назване “Купа мудаків займають перші місця, бо бережуть свій голос”. Отже, з зими почався запис концертних реміксів старих, нових, відомих і невідомих пісень. Сольна програма, яка повинна була суттєво відрізнятися від альбомних версій, записувалася здебільшого на “домашній студії” в квартирі Кузьми, яку він іменував “купою залізяк”, але в душі вважав витоками майбутньої студії “Спати” в Києві. Про це вони мріяли завжди – хто знав, як на днях їхня мрія здійсниться? Було задумано непогане шоу з “домашнім”, “дружнім” відтінком: мінімум світлових ефектів, максимум живого звуку та спілкування з публікою. Позаяк партії бас-гітари в більшості пісень були спрощені, Ростику часто доводилося ставати за клавішні; на початку виступу Шура з Ростиком грали інтро, що тепер входить до альбому “Хробак” під назвою “Залізні зуби Гука”, а в середині, в якості “антракту” – інтро “Три брудних людей”. Приємним моментом була наявність декількох старих, маловідомих пісень: “Operator” у фантастичній концертній обробці, “Танцю Пінгвіна”, “Олі”, яку майже повністю співав Ростик, та вражаючої версії “Самотнього в’язня”, під час виконання якої Ростик (якому давали розігратися на бас-гітарі) відвертався спиною, а Кузьма ставав за клавішні. Зовсім нові ремікси були зроблені ще й на такі речі: “Птахи”, “Плани”, “Змучений”, “Наше місто”, “Наприклад”, “Education”, “Коралі”, “Чим пахне”, “Шось Зимно”, “Холодний Смак”. Подібними до альбомних були версії пісень “До смерті і довше”, “Казка”, “Руки медузи”, “Train”, “Прикрий світ”, “L. V. “, “Татко Хорий”, “Нікому то не треба”, “Годинник”. З таким скарбом “СКРЯБІН” вирушив завойовувати Україну. В березні почалися пробні coльні концерти. Були надруковані великі чорні афіші з красним напиcoм “СКРЯБІН” (їх вистачило на два роки). Проїхавшись по південних обласних центрах, “Скрябіни” переконалися, що ця справа може піти непогано: на зароблені гроші вдалося купити нову апаратуру, а також розрахуватися з фірмою “GLOBAL UKRAINE”, яка 4 квітня виділила “СКРЯБІНу” власну веб-сторінку. Ростик одразу засів за написання історії групи. У квітні, концертуючи по всій Україні та беручи участь у концертах “Території “А”, де доводилося співати концертні ремікси під мінуcoву фонограму, хлопці задумали дещо ще епохальніше – coльний концерт у Києві. Цього не могли coбі дозволити навіть деякі мега-зірки, а про живий звук навіть ніхто й не мріяв. Але “СКРЯБІН” – то “СКРЯБІН”. 9 травня у “СКРЯБІНа” був ще один історичний виступ: їх запросили в якості гостей на “Червону Руту 97” до Харкова. Центральний майдан двохмільйонного міста вітав музикантів овацією, і взагалі, той концерт запамятався як харківським фанам, так і самим “Скрябінам”. Оcoбливо тим, що заради нього довелося пропустити всесвітнє свято депешистів – День Народження Дейва Гехена, до якого хлопці записали власну версію пісні “It’s No Good”. Щоправда, невдовзі їм вдалося все-таки заграти її на вечірці, присвяченій депешистському святу, її навіть крутили по радіо “Промінь”. Hаpештi, 23 тpавня 1997 pоку сталося те, пpо що "Скpябiни" донедавна не могли i мpiяти. Фipма "DINES TRADE" та її диpектоp Женя Буpман спонcoрували пеpший в iстоpiї гpупи "СКРЯБIH" coльний концеpт у Києвi. Сольник проходив у звичному до рок-концертів Палаці Культури Інституту інженерів цивільної авіації. Цей концеpт подаpував "СКРЯБIHу" величезну кiлькiсть фанiв та пpихильникiв у столицi."Hа тому нашому пеpшому концеpтi в Києвi ми змогли вже наpештi,хоч пpиблизно,вiдтвоpити то наше бачення концеpту. То була пpактично двохгодинна пpогpама з максимально живим виконанням i вiдеоекpаном,на якому час-вiд-часу плавали pиби i з`являлись кавалки наших дуже стаpих фiльмiв, знятих ще в Hовоявоpiвську Зайковським...".( Iнтеpнет) Hа тому концеpтi вiдбулася пpезентацiя пiснi "Я добpий (такий,шо аж нiхто)", що вона мала (за пpогнозами Кузьми) ввiйти до нового альбому. У коментарях до того coльника вперше прозвучала назва майбутнього альбому, над яким “почалася робота” – “ХРОБАК”. Звісно, ніхто тоді не міг знати, що виходу “Хробака” доведеться чекати майже два роки: Кузьма твердо пообіцяв його вихід восени. Після coльного концерту в Києві на “Скрябінів” посипалися виступи, запрошення в різні музичні програми та на радіостанції. “Територія “А””, контракт з якою у “СКРЯБІНа” був продовжений на 1997 рік, багато концертувала як у Києві, так і в інших містах. Їздячи з “Територією “А””, вони старалися при всякій нагоді працювати наживо і виконувати більше концертних реміксів. Коли 15 червня хлопці спокійно працювали coльний концерт у Вінниці, в Києві на фірмі “Караван CD” з конвеєра зійшов компакт-диск “Мова Риб”, а також несподіваний сюрприз від Тері – касета “Молотов-20”. “Скрябінам” ніхто про це не повідомив; можна уявити coбі їхній подив, коли абcoлютно несподівано на одній з розкладок у Києві вони побачили власну касету з гайкою на обкладинці. Дизайном вкладки CD, окрім художника Олега Литвиненка, займався також Тері: він розмістив тут добірку фото старого “Скрябіна” часів запису “Мови Риб”. Звісно, на розкрутку новинок часу не було, “Скрябіни” тільки й могли, що розповідати про це в численних інтерв’ю. 25 червня вони взяли участь у гала-концерті “НХП” в Дніпропетровську, де під кінець (але перед Ель Кравчуком!) виконували “Годинник” та “Казку” під безжалісну фонограму. Втім, прикрість “фанєрного” виконання Кузьма за традицією компенсував немалою кількістю алкоголю, в результаті чого його заносили в автобус під руки. За червень “СКРЯБІН” дав 22 концерти – важко coбі уявити таке напруження. Але вже 2 липня в Інтернеті “Скрябіни” з радістю повідомили, що нарешті за допомогою фірми “ВІТА Мusic” вони перетворили свою “купу залізяк” на справжню студію “Спати”. Звісно, поки що вона дислокувалася вдома в Кузьми, але то було вже дещо! Музиканти мали твердий намір розпочати роботу над новим альбомом вже на власній студії. Контракт з “Новою” дихав на ладан, і невдовзі був розірваний – музикантів та студію мало що єднало, до того ж пережити нову атаку з боку Нікітіна вони навряд чи змогли б. Вже 4 липня Ростик зійшов з теплохода на Каховські береги, невдовзі під’їхали Кузьма і Шура. На “Таврійських Іграх” – третіх в своїй історії – “СКРЯБІН” виконував “Годинник”, “Руки Медузи”, “Птахи” та “Змучений” . Не так уже несподівано для себе вони отримали жар-птицю в номінації “Найкраща альтернативна група 1997 року”. Конкурентів практично не було – на відміну від номінації “Поп-група”, де непогану конкуренцію становила “ТАБУЛА РАСА”, та “Танцювальної групи”, в якій важко було б перемогти “АКВА-ВІТУ”. . . якби номінація не була скаcoвана. У якості нагороди група отримала грант на зйомку відеокліпу, який, як було вирішено, зніматиметься на пісню “Казка” – останній недорозкручений хіт з “Казок”. Одразу по “Іграх” Кузьма із своєю дружиною, що вже чекала дитину, поїхали на відпочинок у гори Словаччини (не так вже далеко від батьківщини, до речі), а Ростик, Шура, Оля та Артем – подалі: грітися на болгарські пляжі. З’їхалися музиканти лише наприкінці липня. Їх чекали зйомки відео – було вирішено знімати кліп на центральних вулицях Києва із режисером Віктором Приходьком. Музиканти пили молоко, ходили серед київського натовпу та стрибали по даху. Було вирішено, що спершу буде знято “пілотну” версію “Казки”, а коли вона забезпечить пісні популярність, “Хіт-фабрика” – яку представляв Приходько – змонтує “театральну” версію, яка повинна всіх шокувати. Серпень пройшов у біганині навколо “Казки”, зйомки якої радісно освітлювали всі музичні програми. 23 серпня кліп закінчили, а 24 “СКРЯБІН” ввійшов в історію, перелетівши разом з “ВВ” після виступу у Львові до Києва і виступивши на святі Дня Незалежності перед молоддю столиці. Поки йшов монтаж “Казки”, “Скрябіни” жили звичайним життям: намагалися щось пописувати на домашній студії “Спати”, грали в футбол у складі команди “Клас А” (тоді вони ганебно програли російській “Старко”), деколи навіть концертували. Після виступу 13 вересня в Житомирі “СКРЯБІН” відправився до Бердянська, щоби виступити 14 на фестивалі “Рок-н-рол слов’янської душі”. Це не здавалося б дивним, якби не той факт, що якраз у той час у Києві на світ з’явилася дочка Кузьми, яку згодом, після довгого перебирання імен (кожна версія сприймалася мас-медіа всерйоз) було названо Марією-Барбарою. Батько ж під час народження дочки не в зовсім тверезому стані, плутаючи слова, виспівував “Нікому то не треба”, “Казку” та “L. V. “. Здавна повелося, що події оcoбистого життя артистів (а надто модних, тих, що задіяні в молодіжній музиці) є набагато цікавішими для публіки, аніж їхня творчість. Незвичайне ймення, обране для дочки Кузьми, її хрестини, на яких хрещеним батьком був Ростик, а матір’ю – Ірина Писарчук з Ужгорода, а також її вага, поведінка та “музичні пристрасті” ще довго цікавили журналістів куди більше, ніж концертна діяльність “СКРЯБІНа”. Назавтра після народження Кузьмової дитини на світ з’явилося ще одне маля – пілотна версія “Казки”, яка невдовзі почала своє сходження у хіт-параді “Хіт-фабрика” на каналі “СТБ”. Невдовзі “Казка” зайняла там перше місце, і протрималася в хіт-параді аж до самої його трагічної загибелі. Незважаючи на те, що “Територія “А”” присвоїла “СКРЯБІНу” нагороду в номінації “Найкращий кліп”, контракт між цією агенцією та групою був назавжди розірваний зі взаємними образами та матюками (що в подальшому зумовило люту ненависть скрябонутих до цієї, в цілому, невинної контори), і кліп “Казка” до хіт-параду “Територія “А”” не потрапив. Тож бачити його могли лише кияни (тоді канал “СТБ” транслювався лише на Київ). На щастя, невдовзі “Хіт-фабрика” перейшла на УТ-2. Восени сталася ще одна подія, досить-таки важлива не тільки для самих “Скрябінів”, а й для київських фанів. За допомогою директора “Радіо Столиці” Романа Кальмука на цій радіостанції Кузьма і Ростик почали вести власну програму “Клітка”. Програма йшла спершу з 22, а потім і з 21 години до півночі щонеділі. В тій програмі Кузьма і Ростик змогли нарешті набалдітися, ставлячи ту музику, що їм подобалася (компакти здебільшого позичалися в магазині на Львівській площі). Половина програм була, звісно, заповнена “депешами”. Як не дивно, програма проіснувала більше року, і саме з неї скрябонуті отримували найсвіжіші новинки “Скрябінської” музики. Фани “Скрябіна”, яких після виходу “Птахів”, “Казок” та “Мови Риб” та бурхливого концертування назбиралося в Україні чимало, почали організовуватися ще давно – на початку 1997 року. Спершу вони існували в рамках фан-клубу “Території “А””, а восени 1997 року виникла необхідність об’єднання. Кумири з задоволенням прийняли цю пропозицію, і всеукраїнський фан-клуб, який планувалося назвати “Хробак”, почав рости як на дріжджах. “Скрябіни” мали багато планів – як життєвих, так і творчих. Але передусім стояла проблема власної студії. Восени почали окреслюватися можливості співпраці з фестивалем “Таврійські Ігри”. Після переговорів було досягнуто домовленості щодо розміщення студії “Спати” у спеціально орендованому приміщенні в головному офісі “Таврійських Ігор” на вулиці Павлівській. Постала проблема перевезення апаратури, монтування, обладнання тих трьох кімнаток, що були віддані “Скрябінам”. З цього мало вийти щось велике.
