Пятница, 29.03.2024, 00:48
Скрябін
Офіційний сайт шанувальників гурту
Menu
Afisha
01.03. Кременчуг
02.03. Харків
03.03. Донецьк 
04.03. Полтава
06.03. Львів
08.03. Трускавець







 

<<<Історія

1993 і майже весь 1994 рік – це найменш продуктивний за весь час існування групи “СКРЯБІН” період. Відсутність нормальних інструментів, фіаско “Технофайту” та інші прикрі фактори віднаджували хлопців від писання музики. Фактично відома тільки одна пісня, точно записана в цей період – “Лишися того (Baby leave me alone)”, створена за допомогою Олександра Ксенофонтова та Руслани Лижичко на “Студії Лева”, куди “Скрябіни” мусили звернутися після руйнації “Ростислав-Шоу”.
Скряба у Новояворівському залишився на руїнах студії “Спати” (що більше ніколи не функціонувала – хоча Скряба й не дозволяв нічого з неї прибирати), захопившися сателітарним телебаченням (мав, за свідченнями “Скрябінів”, першу в районі “тарілку”). Зайковський та К’юр майже весь час проводили у Львові, займаючись навчанням, програмою та зйомками кліпів. Кузьма завершував навчання у медінституті, Шура намагався якось виправити свої “успіхи” у навчанні. Найрізкіший крок зробив Ростик.
Багато років скрябонуті вважали за правду казку про те, що Ростик поїхав до Москви вирощувати шампіньйони на підпільному заводі свого брата Жака. Нарешті Ростик підняв завісу таємничості, розповівши про своє московське життя: “Я вважаю, шо Жак - то фантастична людина, завдяки ньому я багато зрозумів і можу тепер робити в групі то, шо роблю. Якшо б я зміг таку практику як в Москві пройти в 89, думаю що “Скрябін” не мав такої довгої і складної історії. А тепер все по порядку. В Москві в ветеринарній академії імені Скрябіна (до речі) вчилась моя сестра Світлана. Вона віднайшла контакт з нашим досить далеким родичом (троюрідний брат), якого ми до того і не знали. Жак запропонував студентці підробок - жити на своїй дачі, доглядаючи її, оcoбливо зимою. Світлана завжди запрошувала мене приїхати до неї в гості. І коли все було так, як було (зі “Скрябіним”), в нас з сестрою виникла ідея, що можна поїхати жити і працювати в Москву. Жак займався не тільки шампіньйонами - в нього була досить велике акціонерне товариство, а в бомбосховищі, яке арендувалось для того, шоб побудувати на ньому великий цех-склад, дійсно заодно вирощували шампіньйони. Я ніякого відношення до грибів не мав. Я більше всього в Москві займався контактами з польскою стороною, в якої Жак закупив обладнання для розливу води - кореспондував, зустрічав і відпроваджав в аеропорті гостей і т.д. Одним словом, про шампіньйони - то казка. Просто в Кузьми був дуже довгий період, коли він дотримувався тільки одної концепції дачі інтерв`ю - зробити ржачку.” Так чи інакше, Ростик не був членом групи аж до запису “Птахів”, а потім – і до “Казок”.
Та й сама “група”, за винятком деяких виступів – фестивалі “Вітер зі сходу”, “Музичний Сендвіч”, “Донецьк запрошує друзів”, на яких під фонограму виступали самі Кузьма і Шура (на одному з львівських концертів на сцені були лише Кузьма і К’юр – такий ось “СКРЯБІН”), - абcoлютно не збиралася продовжувати далі. Після диплому в 1994 році стоматолог Кузьма побрався із своєю дівчиною Світланою, із якою вчився в паралельних класах. Були здійснені ще кілька мандрівок до Берліна, де Кузьма з Шурою навіть пробували грати по клубах, мікшуючи техноритми з гуцульськими співанками. Здавалося, ніщо вже не зведе стоматолога, товарознавця та “грибороба” на одній сцені.
Але диво сталося. Організував його новий “чарівник” – колишній співробітник “Ростислав-Шоу”, львів’янин Тарас Гавриляк, або по-простому Тері. Цей хлопець, великий прихильник творчості “Скрябінів”, був переконаний, що їхній талант ще не знайшов належного застосування. Напозичавши досить велику суму грошей у друзів і навіть власних батьків, знайшовши для хлопців спонcoра, він на початку осені 1994 року переконав їх поїхати аж до Києва – центру зовсім іншого, незнайомого українського музичного життя.
У столиці “Скрябіни” не знали нікого, а Тері – небагатьох. Перепробувавши кілька домашніх студій і заручившися дружбою власника однієї з них – Віктора Кулішенка (“Новий Простір”), вони нарешті через Віталія Клімова познайомилися з Юрієм Нікітіном, продюсером студії “НОВА”. Як то було, розповідає Ростик: “Справа в тому, що Тері Нікітіна знав давно. На “Нову” попали так - Тері поділився з Клімовим, шо студія, на яку попали - хуйня, Клімов сказав, шо він зараз дзвонить з “Нови”, Тері попросив взнати, скільки би там коштував запис, Нікітін запропонував 500, Тері прийняв. На 100 баксів були куплені необхідні ДАТ касети і подібне.”
Спонcoрські гроші – 600 доларів – були єдиним, що вони могли запропонувати, а без наявного матеріалу контракт був неможливий. Тож молодим новояворівцям було виділено сім ночей, протягом яких вони мали записати та звести презентабельний альбом.
Запис цього альбому “Скрябінам” ніколи не забудеться. Кузьма згадував: "Чисто випадково ми потpапили на студiю "Nova", де дуже здивувалися, побачивши комп`ютеpну пpогpаму "Master Track Pro-5", з якою вже були знайомi. Аpанжувальник студiї Жан Болотов допомiг нам в`їхати в тонкощi звукової какофонiї. Виявилося все легко й зpучно, та i звучання нам пiдходило. Hам тpеба було вкластися в визначенi стpоки, бо мали обмеженi кошти. Потiм два днi записували вокал та тpи днi зводили. Цiкаво, що самi хiтовi pечi - "Птахи", "Змучений", "Мудpий, бо нiмий" вийшли скоpше за все. Адже коли ми пpийшли, ми не знали, що будемо писати. Весь музичний матеpiал ми накопичували з нуля. Hiчого в голову не лiзло, i ми почали згадувати щось зi стаpих pечей - "L''amour Attack", "Плани", "Hапpиклад". А за piч "То для нас" менi i заpа тpоха copомно, бо вона була пpидумана за 15 хвилин i була нiбито допискою до альбому. "Птахи" ми тоже написали за 20 хвилин. Чеpез ту пiсню ми з Шуpою мало не побилися. Я видумав свою паpтiю, вiн свою. Кожен вiдстоював свою точку зоpу. Вpештi лишили обидвi. А назва альбому з`явилася начебто сама coбою: спpава в тому, що пiсня "Птахи" - не pемiкс,а єдина нова композицiя. Тижня два ми сумнiвалися, але потiм так i лишили цю назву." (Це пояснення з огляду на нові пісні “Мудрий, бо німий”, “Змучений”, “То для нас” здається непрезентабельним, але що поробиш – цитата є цитата. )
Ростик коментує запис “Птахів” так: “Дійсно, то всьо писалось просто на ходу. Коли я приїхав в Київ, всі так звані болванки були готові - набрані в комп`ютері, треба було робити другий етап - запис, а тексти до деяких пісень взагалі не існували. В тому числі і “Птахи”, в Кузьми був тільки перший куплет і перша половина приспіву, другу половину пісні, допомагаючи один одному, ми складали по слові - слово Кузьма, слово я. Так і “Змучений”. Найскладніша історія була з “Мудрим” - не було нічого. І поки Кузьма записував в кабіні вокаль апартію “L`amour”, я дописував текст. Саму велику трудність, як завжди, викликав останній куплет, і я використав давно написаний куcoк, який я дуже любив і написав колись в Польщі, їдучи в гості до свого вуйка в Краків. Була ще одна проблема - в Кузьми була досить довга перерва в співанні, і виявилось, шо йому тяжко виспівувати. Розминати зв`язки не було коли - звідси і народилась така своєрідна “Птахівська” манера “напівшепоту” . І саме головне. Ніхто спеціально не продюсував “Птахів” до того стилю, в якому вони є. Був дійсно напрямок - техно, але тодішня “Нова” не могла як студія задовільнити всіх вимог того стилю, то по-перше. По-друге: не було оcoбливо коли розбудовувати аранжі, та й можливості апаратури були не до кінця вивчені. І по-третє (то шо завжди ми називали “синдром чужого звукорежисера”): зведення Барабаша додатково зпопсило - я маю болванки незведені і вони звучать набагато твердіше. Тобто сама доля продюсувала такий звук і такий “Скрябін”, як в “Птахах”, ніхто того спеціально не робив. Повторю - робився напрямок на Техно, як на модну в той час музику. І Нікітін захотів підписати контракт вже тільки після того, як ми успішно запрезентувались в турі Білички: він побачив реакцію людей і чесно кажучи вона його трохи дивувала.”
У Києві був і викликаний з Москви Ростик, Скряба, і навіть К’юр – всі вболівали за запис альбому. Хлопці, знаходячись під враженням від Берліна та провідних музичних течій, вирішили: це має бути техно. Пусте, що “Новівська” аппаратура не дає можливості зробити його складним і сучасним. Ремікс “Планів”, “Змучений”, “Птахи” та їхні ремікси – все це звучить дещо примітивізовано в порівнянні навіть із речами з “Мови Риб”. Але такий був задум. Хоча Нікітін, не зацікавлений у результаті їхньої роботи, не нав’язував їм свою думку, все одно було очевидно: для початку всеукраїнської популярності необхідна проста музика, що передбачить майбутню моду. . .
За сім ночей на суд Нікітіна було віддано альбом “Птахи”. Декілька композицій були виконані у традиційному для “СКРЯБІНА” неоромантичному дусі, але провідним мотивом було модне тоді “тиц-тиц” - примітивний, в кілька інструментів рейв. Тепер треба було випустити касету (а в перспективі і компакт) і презентувати нових зірок Україні. Цим зайнявся Тері – відтепер офіційний менеджер групи “СКРЯБІН”. На Новий 1995 рік піснею “Птахи”, показаною по УТ-1 та прокрученою по радіо “Промінь”, “СКРЯБІН” заявив про себе.
Треба сказати, що, хоча Тері й був досить швидко усунений з посади менеджера, його внеcoк у “розкрутку” групи був титанічний. Насправді він брав на себе левову долю прес-конференцій, інтерв’ю, супроводжував “Скрябінів” на всіх концертах. Він був справжнім другом хлопців, і Кузьма називав його одним з учасників групи. Зрештою, то просто приємна людина.
У січні “СКРЯБІН” вперше в своїй історії по-справжньому зайняв перше місце: це сталося з допомогою пісні “Птахи” на львівському фестивалі “Мелодія 94”. Перемоги на “Мелодії” стали для групи традицією. До того ж вони залишили позаду таких “монстрів” вітчизняного року, як “Брати Гадюкіни”, а також майбутніх колег – “НІЧЛАВУ БЛЮЗ” (дружба з лідером якої А. Підлужним згодом вилилася у спільний проект). Ростик: “То була наша перша перемога. Кузьма, звиклий до ігнорування нас, не став навіть чекати оголошення результатів, ми з Шурою стояли добре п’яні позаду всього натовпу на сцені (під час оголошення) і навіть пропустили, як нас назвали – тобто ми зовсім не сподівалися. А знову Бебешко – він був у жюрі і то він відстояв нас перед рагулями. “
Навесні фірма “Київ Євростар” (у 1996 році права перекупить “НАК”) випустила “Птахи” на 45-хвилинній касеті з вистеженим Зайковським птахом на обкладинці, на яку ввійшов весь записаний на “Нові” матеріал: пісні, а також два ремікси на “Птахи” та “Змучений”, зрежиcoвані Скрябою. Невдозі у Львові аудіопірати скомпілювали з цих речей та “Мови Риб” великий “альбом” “На небі”, який абcoлютно випадково побачив на львівському ринку Скряба. Але то вже мало цікавило хлопців, що залишалися наразі в Києві.
Засівши тепер у напівпрофесійній домашній студії “Новий Простір”, Кузьма і Шура (Ростик повернувся до Москви) з початку 1995 року писали бонус-треки та ремікси до “Птахів”. Шура створив два чудових інструментальних ремікси на старі пісні – “Шось Зимно 95” та “Чуєш Біль 95”, які разом із композицією “Дерева Плакали” та ремікcoм “Нашого Міста” зі словами “хулі” та “обіссяти” стали бонуcoм для компакту “Птахи”, що мав вийти десь через рік. Тут же хлопці пробували себе у звукорежисурі, а також допомогли з аранжуванням молодій групі “НОВИЙ СВІТ”, яку продюсував “Новий Простір” – завдяки тій допомозі “НОВИЙ СВІТ” дуже вдало дебютувала на кримській “Червоній Руті” 1995 року і невдовзі вже почала, за висловом Кузьми, “ставити палиці в колеса” своїм вчорашнім благодійникам. Нарешті, Шура за допомогою Кузьми взявся реалізувати свою стару мрію: проект електронної музики, мотиви якої були навіяні мандрівками до Німеччини. Назва для проекту підшукалася сама: остання з “Побєд”, куплених для переїздів до Берліна, була випущена до 20-річчя заводу імені Молотова і мала напис “Молотов-20”. Так і назвали проект; до того ж з’ясувалося, що справжнє прізвище Молотова було Скрябін. “Містика якась!” – сказав Шура з цього приводу. Робота над “Молотовом” ішла досить рівно і швидко, Шура назвався для нього D. J. Molotov , а Кузьма - D. J. Zwanzig. У якості семплів були використані слова з пісень “Don’t Wanna Miss You” та “Коли не буде нас”, а також випробувані вже в Німеччині гуцульські мелодії. Стильова різноманітність матеріалу вражала: від простенького трансу та старомодного техно до психоделічного брейкбіту з мотивами індастріел. Нічого подібного в Україні ще не чули. І... не хотіли чути. З невеличким скандалом пішовши з “Нового простору”, “Скрябінці” забрали матеріал з coбою і без усякої надії на видання віддали Тері. У програмі Зайковського “Modus Vivendi” він був розрекламований, а сам Зайковський на новояворівському підприємстві, так званій “Технології”, відзняв кліп на композицію “Open”, яка мала відкривати альбом.
Після видання “Птахів” “Скрябіни” почали виступати. Виступи були виключно під фонограму – ніде в Україні тоді неможливо було заграти ту нову програму наживо. За 1995 рік “Скрябін” взяв участь у 52 концертах: як комерційних, так і некомерційних. Графік був дуже напружений. У липні їх уперше запросили на “Таврійські Ігри”. Звісно, той виступ відбувся також під “фанєру” – “рівний” спів Кузьми інколи переривався його дикими хрипкими криками. Окрім “Птахів”, “Планів” та “Змученого”, тут були старі “Побєда”, “Техносекс” та “Лишися того”. На публіку “СКРЯБІН” не справив жодного враження, ніхто не танцював і не кричав, і, звичайно, ніякого місця вони не зайняли. “СКРЯБІН” знаходився у зваженому стані: Ростик не збирався повертатися в Україну, знайшовши в Москві дружину Олю, у Києві вони не мали серйозних контрактів, доводилося їздити з Києва в Новояворівськ і назад майже кожні вихідні.
В таких умовах восени 1995 року фірма “Караван CD”, взявши на себе всі витрати по запису, випустила перший компакт-диск “Скрябіна” – “Птахи”. Для нього була вперше в Україні використана картонна обкладинка digipac. Німецька фірма Sono Press зробила 1000 екземплярів “Птахів”, кожен з яких коштував 2,2 мільйони – немалі на той час гроші. Продаж перевищував всі сподівання: до березня 1996 року було продано 600 компактів та 4000 касет, з них 2000 – тільки у Львові. Коли 27 листопада в програмі “Саундпарк” Кузьмі було урочисто вручено перший компакт, він виматюкався і сказав, що тепер лишається тільки вмерти. Для них то справді була велика подія.
Згодом цей компакт буде зарито в Карпатах разом із програвачем та акумуляторами, і, згідно зі складеним заповітом, у 2097 році місце заховання буде відкрите, і кожен, хто захоче, зможе послухати компакт “Птахи”. Пізніше до тієї могилки долучилися й інші компакти “СКРЯБІНа”.
“СКРЯБІН” називали провісниками приходу техно-культури в Україну, “першою ластівкою” рейв-руху. Те, що повинно було допомогти “Птахам” стати легкозасвоюваним продуктом, стало, напевно, першим небажаним обличчям групи. “Погравшися в техно”, за словами Ростика, “Скрябіни” загрузли в ньому серйозно і мусили миритися зі статуcoм техно-музикантів. Можливо, саме тому хлопці найменш охоче згадують саме про цей альбом і завжди починають виправдовуватися, коли про нього заходить мова. Водночас відносна “веселість” та “легковажність” альбому жодним чином не вплинула на імідж “Скрябінів” (вірніше, це була їхня натуральна поведінка, яку публіка мимоволі сприймала як імідж). Перед журналістами сиділи змучені, розхристані, завжди сповиті хмарою сигаретного диму, дивні хлопці, що говорили малозрозумілим населенню України Великої діалектом та всім своїм виглядом показували: їм важко. Не дивно, що саме з тих часів пішла традиція пов’язувати “СКРЯБІН” з наркотиками. Насправді ж вони, замолоду спробувавши цього небезпечного зілля, ніколи більше до нього не поверталися і завжди, коли була нагода, брали участь у концертних акціях спрямованих проти наркоманії. Єдиним допінгом, який “Скрябіни” завжди поважали і вживали часто перед найвідповідальнішими заходами, був і є алкоголь, але ця слабкість на фоні традиційної для рок-музикантів наркоманії виглядає навіть симпатично.
Серйозним наслідком успіху “Птахів” був контракт на запис нового альбому, підписаний 1 січня 1996 року з Юрієм Нікітіном та студією “НОВА” на один рік. Власне, “НОВА” весь 1995 рік невідривно стежила за хлопцями. Підтримка найвпливовішої студії, що “зробила” в Україні Ірину Білик, була дуже потрібна “Скрябінам”. Відтепер вони мусили надовго залишитися у найнятих у Києві квартирах і думати менше про Новояворівськ (а Шура – про Львів, де його чекав захист диплому), а більше – про славу.







Copyright MyCorp © 2024 Сделать бесплатный сайт с uCoz